Home > Holodomor2013 | Ukrainophobia | Demjanjuk | d&d (Furman, Odynsky, Katriuk) | Zuzak Letters |

Canadian Association of Slavists | 25Jun2013 | Mykola Soroka

Holodomor Research and Education Consortium holds panel on Holodomor at Canadian Slavists’ Conference

25 June 2013 -- The Canadian Association of Slavists (CAS) holds an annual conference at which scholars and graduate students in Canada and other countries present papers on new and continuing research. This year’s CAS conference took place at the University of Victoria in Victoria, British Columbia, from 1 to 3 June, 2013. CIUS scholars associated with the Holodomor Research and Education Consortium organized a panel on 1 June 2013 dealing with “The Ukrainian Famine of 1932-33: Metamorphosis, Politics, and Acknowledgement,” with presentations by Bohdan Klid, Andrij Makuch, and Serge Cipko.

In the first paper, “The Metamorphosis of a Famine: Or, How the Famine of 1931-32 Became the Holodomor of 1932-33,” Bohdan Klid noted that the outbreak of famine in Ukraine was widely known to Soviet officials by December 1931. He stressed that the Holodomor, which is generally considered to have taken place in 1932-33, actually began in late 1931, and that it encompassed two harvest years, those of 1931 and 1932. Although it was becoming clear by the middle of 1932 that a worse disaster was looming, the top Soviet leadership, headed by Joseph Stalin, generally dismissed evidence of the famine and of the dire situation in the country. Moreover, Stalin expressed anger when Ukraine’s political leadership appealed for relief and reduction of unrealistic state grain-procurement quotas assigned to Ukraine. Instead of taking remedial steps, the top Soviet leadership in the Kremlin authorized repressive measures against Ukraine’s farmers and lower-level officials, beginning in the second half of 1932, and ordered the confiscation of all grain, including seed grain held in collective farms -- ostensibly to fulfill the grain-procurement quotas. In addition, fines were imposed and confiscations of other foodstuffs carried out. These decisions and actions effectively aggravated famine conditions, making it certain that by early 1933, when food stocks were completely depleted, mass starvation would occur throughout the Ukrainian countryside.

Dr. Klid’s accompanying Powerpoint presentation, which included excerpts from Soviet government and Communist Party documents, featuring correspondence between Stalin and Lazar Kaganovich, supported his contention that a famine that began in late 1931 was transformed over time into what Ukrainians have dubbed the Holodomor, and that this was an act of deliberate starvation.

Andrij Makuch’s presentation on “Academic Aspects of the 1980s North American Ukrainian Famine Awareness Campaign” examined four efforts, all involving scholarship, to increase knowledge about the Famine during its fiftieth anniversary. Perhaps the most critical for facilitating the success of later ventures was the Famine Research Project undertaken by the Harvard Ukrainian Research Institute. It benefited greatly from the work of its main researcher, the late James Mace, and eventually led to the publication of Robert Conquest’s groundbreaking work on the Famine, Harvest of Sorrow. The second was the celebrated documentary film Harvest of Despair, produced by a group that had come together on an ad hoc basis and then developed into the Ukrainian Canadian Research and Documentation Centre. The third was the U.S. Congress Commission on the Ukraine Famine, in which James Mace again played a vital role. The fourth was the International Commission of Inquiry into the 1932-33 Famine in Ukraine established by the World Congress of Free Ukrainians, whose presentations to this body benefited considerably from the academic work undertaken earlier in the decade.

[W.Z. How did Mr. Makuch miss the original tri-lingual film documentary on the Holodomor by Radio-Quebec TV titled "La Famine Inconnue" spearheaded by Taras Hukalo in 1983?]

Notwithstanding its achievements, the Famine awareness campaign was attacked by critics such as Jeff Coplon (in a Village Voice article) and Douglas Tottle, who ostensibly authored the diatribe Fraud, Famine and Fascism. Although they raised legitimate questions about the use of images and the number of victims claimed, these accounts invariably ended with a charge that the Famine issue was being raised to deflect attention from the question of Ukrainian participation in the Holocaust. “Revisionist” historians of the Soviet Union were also critical of the Famine case. Ultimately, as one scholar noted, the Ukrainian effort faced an “uphill battle…to educate a Western public that has been notoriously uninformed about the political and national structure in Eastern Europe” as well as “to deal with entrenched intellectual and political interests that either are reluctant to accept the multinational structure of the Soviet Union or that have an unfavorable view of Ukrainians….”

The third presentation, by Serge Cipko, was titled “The Famine of 1932-33 and the Question of the Admission of the USSR to the League of Nations.” The outgrowth of Dr. Cipko’s ongoing work on Canada and the Holodomor, this presentation drew attention to efforts made to have the League of Nations discuss conditions in the Soviet Union and take action on the issue. Stories in Canadian newspapers included one in February 1933 about an appeal for help to Soviet citizens that Countess Alexandra L. Tolstoy, the daughter of the writer Leo Tolstoy, directed to the League. Canadians became more aware of the famine when on 15 March 1933 members of the Legislative Assembly of Saskatchewan read out excerpts from letters that local Mennonites had received and urged action. In subsequent months, a large number of rallies, organized primarily by Ukrainian groups but also by others, such as the Border Cities Workers’ Educational Circle of Windsor, Ontario, were staged across Canada to draw attention to the famine.

Dr. Cipko also discussed coverage by the Ukrainian-language press in Canada. This included the League of Nations’ discussion of the famine behind closed doors in September 1933. In a speech in the House of Commons in February 1934, Michael Luchkovich, the MP for Vegreville, Alberta, mentioned efforts to have the Famine included on the agenda of the League of Nations. In September 1934 the League met to debate the proposed admission of the USSR as a member. Dr. Cipko concluded his presentation by providing some background to Canada’s position in the debate, which included the issue of the Famine.

Two other papers on collectivization in Ukraine were delivered at the CAS conference. Jars Balan of CIUS gave a paper on “Collectivizing the Peasantry of Ukraine as Reported by the Mainstream Canadian Press, 1928-32.” Olga Bertelson of the University of Nottingham presented a paper on “Concealing the Realities of Collectivization in Ukraine from Foreign Journalists: The State, Secrecy, and the Soviet Secret Police, 1928-33.”

Photo (l–r): Bohdan Klid, Serge Cipko, and Andrij Makuch.
The Canadian Institute of Ukrainian Studies (CIUS) is a leading centre of Ukrainian studies outside Ukraine that engages in and support research and scholarship in Ukrainian and Ukrainian-Canadian studies. If you would like more information on the Institute, please visit our website at www.cius.ca, facebook page at www.facebook.com/canadian.institute.of.ukrainian.studies?ref=hl or contact Dr. Bohdan Klid at (780) 492-2972; [email protected]

Канадський інститут українських студій (КІУС) -- провідний осередок українознавчих студій поза межами України, покликаний розвивати і підтримувати науково-дослідну роботу з української та українсько-канадської тематики. Щоб отримати детальнішу інформацію, просимо відвідати наш веб-сайт www.cius.ca, фейсбук www.facebook.com/canadian.institute.of.ukrainian.studies?ref=hl або зв’язатися з д-ром Богданом Клідом (780) 492-2972; [email protected]


Дослідно-освітній консорціюм з вивчення Голодомору організував секцію  під час канадської славістичної конференції

25 червня 2013 -- Канадська асоціяція славістів проводить щорічні конференції, на яких науковці, аспіранти й докторанти з Канади й інших країн презентують доповіді про свої дослідження. Цього року конференція відбулася 1-3 червня в Університеті Вікторії, Британська Колюмбія. 1 червня цього року науковці КІУСу, які працюють для Дослідно-освітнього консорціюму з вивчення Голодомору, -- Богдан Клід, Андрій Макух і Сергій Ціпко -- організували секцію на тему Український голод 1932–33 рр.: метаморфоза, політика й визнання.

У першій доповіді, Метаморфоза голоду: або як голод 1931-32 рр. став Голодомором 1932-33 рр., Богдан Клід зазначив, що факт поширення голоду в Україні був добре відомий радянському керівництву уже в грудні 1931 р. Доповідач підкреслив, що Голодомор, який, як відомо, стався в 1932-33 рр., насправді почався наприкінці 1931 р. і  був пов’язаний із збиранням урожаю в 1931 і 1932 рр. Хоча вже на середину 1932 р. було видно насування страшної катастрофи, радянська верхівка на чолі зі Сталіним знехтувала більшістю свідчень про голод і загрозливу ситуацію в країні. До того ж, Сталіна дратувало звернення політичного проводу України за допомогою й спроби знизити нереалістичні держзамовлення із хлібозаготівель, призначених Україні. Замість того, щоб виправити ситуацію, радянське керівництво в Кремлі, починаючи з другої половини 1932 р., розпочало репресивні заходи проти українських фермерів і керівників нижчої ланки та видало наказ про конфіскацію всього зерна, включно з колгоспним насінням, щоб нібито виконати квоту із хлібозаготівель. Також були накладені штрафи й здійснена конфіскація інших харчових продуктів. Ці рішення й заходи створили передумови для голоду. На початку 1933 р., коли запаси продуктів були цілковито вичерпані, загроза масового недоїдання стала очевидною.

 Д-р Клід також представив витяги з радянських урядових і партійних документів, включно з перепискою між Сталіним і Лазарем Кагановичем, які підсилили його твердження про те, що голод, який розпочався наприкінці 1931 р., згодом переріс у те, що українці називають Голодомором і що становить акт організації зумисного голоду.

У своїй доповіді Академічні аспекти просвітницької кампанії про голод в Україні в Північній Америці 1980-х рр. Андрій Макух розглянув чотири пов’язані з наукою заходи, спрямовані на поширення обізнаности про голод під час його п’ятдесятих роковин. Очевидно, найважливішим заходом, який посприяв пізнішим акціям, був дослідний проєкт про голод Українського наукового інституту Гарвардського університету. Найбільший внесок тут зробив бл. п. Джеймс Мейс, що невдовзі призвів до публікації новаторської праці Роберта Конквеста Harvest of Sorrow [Жнива скорботи]. Другим був успішний документальний фільм Harvest of Despair [Жнива розпачу], зроблений групою осіб, які згодом утворили Українсько-канадський дослідчо-документаційний центр. Третім було створення Комісії конґресу США з вивчення голоду в Україні, в якій знову-таки Мейс відіграв провідну ролю. Останнім було створення Міжнародньої комісії з розслідування голоду в Україні 1932–33 рр., створеній Світовим конґресом вільних українців, свідчення яких значною мірою базувалося на раніше отриманих наукових даних.

Незважаючи на помітний успіх, просвітницька кампанія про голод була заатакована критиками, такими як Джеф Коплон (стаття в Village Voice) та Дуґлас Тотл, автор нібито викривальної праці Fraud, Famine and Fascism [Обман, голод і фашизм]. Хоча вони й підняли леґітимні питання щодо фотографій та кількости жертв, їхній висновок полягав у звинуваченні, що питання голоду було навмисне підняте, щоб відвернути увагу від української участи в Голокості. Історики-ревізіоністи з Радянського Союзу також були критичними до явища голоду. Зрештою, як зауважив один історик, українці зіткнулися із важким завданням просвітити західню громадськість, яка не була належно проінформавана про політичну й національну структуру Східньої Европи, а також мати справу з укоріненими інтелектуальними й політичними інтересами, носії яких або були неохочі приймати багатонаціональну основу Радянського Союзу, або мали упереджені погляди на українців....

Третя доповідь Сергія Ціпка, Голод 1932-33 рр. і питання вступу СРСР до Ліґи націй, стала наслідком його тривалого дослідження про сприйняття Голодомору в Канаді. Він розповів про ті старання, які спонукали Ліґу націй обговорити ситуацію в Радянському Союзі та здійснити відповідні заходи. Одна канадська газета у лютневому числі за 1933 р. містила заклик графині Олександри Толстої (доньки письменника Льва Толстого) до Ліґи націй про допомогу радянським людям. Більше про голод стало відомо 15 березня 1933 р., коли депутати Законодавчої Асамблеї Саскачевану зачитали витяги з листів місцевих меннонітів та закликали до дії. У наступні місяці були проведені численні мітинґи по цілій Канаді, організовані переважно українськими групами (а також і іншими, як-от Освітній гурток робітників прикордонних міст м. Віндзор, Онтаріо), щоб привернути увагу до голоду.

Звертаючись до україномовної преси в Канаді, д-р Ціпко розглянув обговорення Ліґою націй голоду, яке відбулося за закритими дверима у вересні 1933 р. У доповіді в Палаті представників у лютому 1934 р. депутат парляменту від Веґревілю (Альберта) Михайло Лучкович згадав про зусилля, щоб голод включили до порядку денного Ліґи націй. У вересні 1934 держави світу зібралися, щоб обговорити питання вступу СРСР до Ліґи націй. У висновку Ціпко згадав про позицію Канади в цих дебатах, які включали й питання голоду.

На конференції були виголошені ще дві доповіді на тему колективізації в сільському господарстві України: Висвітлення колективізації селянства України у центральній канадській пресі, 1928-1932 (Ярс Балан, КІУС) та Приховування реалій колективізації в Україні від іноземних журналістів: держава, таємність та радянська секретна служба, 1928-1933 (Ольга Бертельсон, Ноттинґемський університет).