Один з найвпливовіших письменників двадцятого століття Джордж Орвелл 65 років тому подарував українцям свою книгу "Колгосп тварин".
Ще до того, як цей твір приніс йому світову славу, пан Орвелл відгукнувся на прохання українських біженців у зруйнованій війною Європі і, відмовившись від гонорарів, дав згоду на переклад і навіть фінансово сприяв друку книги українською мовою.
Молодий український інтелектуал Ігор Шевченко вирішив відійти від дослівного перекладу назви і замість слова "ферма" використав слово "колгосп", що одразу ж промовляло до тогочасних читачів казки - антиутопії.
Видання "Колгосп тварин" стало першим перекладом "Animal farm" з англійської. Ігор Шевченко, який тоді використовував псевдонім Іван Чернятинський, згодом став авторитетним професором Гарвардського університету в США.
Американська журналістка Андреа Халупа до 65-тої річниці появи книги опублікувала своє дослідження "Орвелл і біженці: невідома історія "Колгоспу тварин".
Для неї один з пожовклих примірників "Колгоспу тварин" – сімейна реліквія. У ті перші місяці після Другої Світової війни Джордж Орвелл звертався і до її близьких, які перебували в одному з таборів переміщених осіб у Німеччині.
"Я отримав прохання написати передмову для перекладу "Animal Farm" на українську мову. Я добре свідомий того, що пишу для читачів, про яких нічого не знаю, та й вони, мабуть, ніколи не мали нагоди довідатись про мене", - почав своє звернення до українців британський письменник.
Андреа Халупа каже, що українці наголошували Орвеллу, що його особисте пояснення сприяло би розбудові довіри людей, які на власному досвіді бачили, що протистояння ідей може супроводжуватися брехнею і, навіть, кривавим насильством.
Деякі дослідники вважають, що один з героїв "Колгоспу тварин" фермер Джонс не випадково має таке ж прізвище, що і британський журналіст Ґарет Джонс – один зі жмені західних репортерів, який особисто здобули свідчення про Голодомор 30-х років в Україні.
Ґарет Джонс відверто писав про сталінські репресії у Радянському Союзі і загинув за незвичайних обставин далеко від рідного Уельсу.
Сам Джордж Орвелл в передмові до українського видання "Тваринної ферми" не згадує колегу – журналіста, але він, очевидно, читав його репортажі і наголосив: "...щоб люди на заході Европи побачили совєтський режим таким, яким він є... Назагал робітники та інтеліґенти у країні такій як Англія не розуміють, що СССР сьогодні зовсім інший як у 1917 році частково тому, що не хочуть цього зрозуміти (себто тому, що хочуть вірити, що насправді соціялістична країна десь таки існує) ..."
Джордж Орвелл завжди мав загострене прагнення до справедливості і вважав існування привілейованих класів злом. Він часто називав себе соціалістом, але раніше ніж більшість людей побачив, що сталінізм є тиранією, а комуністи у Радянському Союзі гаслами соціальної справедливості і прогресу прикривали своє прагнення до влади й світової експансії.
Письменник, який для однієї зі свої книг досліджував життя британських шахтарів, усвідомлював і вади політичної системи Заходу.
Він пояснював українським читачам, що в Англії також існують привілеї, які доступні вузькому класу людей, але зауважував: "...з іншого боку, це країна, де люди вже живуть сотні років укупі і не знають громадянської війни, де закони відносно справедливі, а вісткам і статистикам можна порівнюючи йняти віри, і, нарешті, — де мати опозиційні погляди та висловлювати їх прилюдно не зв’язане з небезпекою".
Доля "Колгоспу тварин", який вийшов друком у серпні 1947 року в українському видавництві "Прометей" у Німеччині, була нелегкою.
Американська військова адміністрація намагалася конфіскувати п’ятитисячний наклад, вважаючи видання пропагандою. Частина вилучених книг була за домовленістю з репатріаційними комісіями СРСР передана радянським військовим і, очевидно, знищена.
Але завдяки винахідливості біженців книг уціліло досить, щоб вони дійшли до читачів і навіть стали частиною навчальних програм для українських дітей у табірних школах.
Згодом книжечки з промовистим малюнком на обкладинці помандрували світом разом з українцями.
Примірник "Колгоспу тварин" має також Британська бібліотека у Лондоні, яка володіє однією з найповніших колекцій українських книг у світі.
Андреа Халупа каже, що коли фахівці побачили її сімейну реліквію, то застерегли, що без спеціального догляду книга упродовж ще кількох десятків років просто розсиплеться.
Дослідження Андреї Халупи вийшло не на папері, а у вигляді електронної книги.